У 3032 році вже на іншій планеті люди повторять історію, за якої одні створюватимуть концтабори та знищуватимуть інших через ненависть і ксенофобію. Саме такий сценарій ліг в основу нової інклюзивної вистави, яку презентували 18 лютого в Запоріжжі.
Театр «Рівні можливості» існує майже 10 років. Це ком’юніті акторів-аматорів, серед яких є і люди з інвалідністю. За роки свого існування театр вже презентував глядачу чотири вистави. Останню – «3032» – через карантин довелося реалізувати у відеоформаті. І ось, за місяці та з деякими сюжетними змінами, вистава «3032» нарешті змогла знайти своїх глядачів, які зібралися у залі театру ім. Магара.
Ідея, яка почалася з руху
Трупа почала свою підготовку до прем’єри понад півроку тому. Як пояснює режисерка-постановниця театру «Рівні можливості», сценаристка та акторка за сумісництвом Маріанна Смбатян, ідея нової постановки виникла спонтанно. Один актор із колективу театру під час репетиції іншої вистави мав достатньо стримані рухи. Вони нагадували рухи військового. «Навіть не військового, а саме нациста», – додає Маріанна. Саме у цей момент режисерка зрозуміла, про що хоче писати та як це відобразити на сцені. Сценарій створювали поступово, частину навіть дописували вже під час підготовки.
До проєкту долучилися люди різних професій, серед акторів були й історики. Так, Данило Семенов, студент-історик, спочатку не планував долучатися до акторського колективу. Як історика хлопця зацікавила ідея створення постановки з нацистами.
«Я узагалі прийшов з метою запропонувати себе як консультанта, – пояснив Данило й додав. – З собою я покликав друзів. Ми йшли з упевненістю, що якщо й будемо грати, то гратимемо солдат у масовці, статистів».
Спочатку так і сталося. Та з часом Данило з друзями проявили себе, отримали слова та навіть власну окрему сценку. Та й сам персонаж Данила – військовий Віктор (прототип – барон фон Шкальцкопф ХІІ з гумористичного відеокоміксу «Каламбур») – теж протягом підготовки отримував власні особливі риси характеру: любов до пліток, гординю та прагнення самоствердитися за рахунок інших. І так відбувалося з кожним персонажем постановки – усі вони розвивалися протягом написання сценарію, та і самі актори додавали щось своє, унікальне, до власної ролі.
Читайте також: Волонтерство в Запоріжжі: топ можливостей для кожного та кожної |
Тріумф зла – це байдужість добра
«3032» – це соціальна антиутопія. Людство не навчилося на власних помилках, Землю знову охопила війна та страждання, що призвело до необхідності покинути планету. Події відбуваються у далекому 3032 році на вже іншій для людства планеті. За сюжетом, десятиріччя тому на виборах обрали партію, яка розпочала активну політику проти ЛЮДЕЙ з інвалідністю, проти ЛЮДЕЙ з генетичними хворобами, проте ЛЮДЕЙ з іншою національністю. Реальність, яка оточувала персонажів «3032», має багато спільного з подіями ХХ століття: нерівність, дискримінація, ксенофобія, несправедливість, жорстокість. На прикладі майбутнього глядач бачить зріз нашого сьогодення та те, до чого можуть призвести наші щоденні вибори.
| Читайте також: Кокошники, насильство і Санта-альфач: що не так з новорічним шоу запорізького цирку |
«Люди створюють війни, люди сваряться, люди страждають від цього, але продовжують це робити. Чому так? Ми, люди, завжди шукаємо один в одному те, що нас відрізняє, замість того, щоб шукати те, що нас об’єднує», – пояснює ідею вистави Маріанна.
Сюжет розгортається в одному з найголовніших та перших концтаборів країни. До табору прибувають нові бранці. У кожного за плечима своя історія. Хтось втратив дитину, хтось – роботу та кар’єру, хтось – батьків, іншого зґвалтували чи привселюдно висміяли. Кожен із в’язнів пройшов численні тортури лише через одне – він відрізняється. Один має інвалідність та пересувається на візку чи з милицями, другий – невиліковну генетичну хворобу, яка може передатися майбутнім поколінням, а третій належить до представників іншої нації. Всі вони – ізольовані, всі вони – «погань».
Натисніть на фото для збільшення
Табори, партія, що знаходиться у владі, дії наглядачів та загальне ставлення суспільства до «ізольованих» нагадують глядачам події Другої світової війни та роботу нацистської партії в Німеччині. Історія циклічна. І ось вона знову повторилася на іншій планеті, у іншому тисячолітті.
В одній зі сцен ми бачимо «ізольованого», який зміг стати помічником головного лікаря та отримав привілеї, через що змінив власне ставлення до інших в’язнів, хибно вважаючи, що більше з ними «не в одному човні». В іншій сцені частина бранців розповідає про своє життя, яке абсолютно схоже на наше, сучасне: щасливе безтурботне дитинство, перший день у школі, захоплення, справжня закоханість та власна сім’я – і все це втрачається в одну мить тут, у таборі. Ще одна сцена показує, як ув’язнені потайки знайшли ялинку, посуд та залишки їжі, аби відсвяткувати Різдво. Кожен з них має свої радощі, свої спогади та трагедію. Всі вони різні, але всі – люди, які мають власні радощі, спогади та переживання.
Коли лунають постріли та удари палицею, частина глядачів здригається і затамовує подих. Всі перебувають у напрузі. Чи зможе хтось із концтабору вибратися живим? Чи зможе підпільна опозиція зупинити роботу концтабору? Чи переможе добро? Відповіді на запитання глядачам дають наприкінці вистави.
Вистава «3032» була презентована аудиторії у листопаді 2021 року у відеоформаті. Театральна версія має декотрі зміни, тому події на сцені можуть відрізнятися від відео.
Анастасія Губіна
