Сучасні міфи – це такі оповідання, які простою та зрозумілою мовою пояснюють якесь явище. Вони ґрунтуються на стереотипах, упередженнях чи власному досвіді. Передаються від однієї людини до іншої та, начебто, не потребують пояснень і доказів. Але якщо розібратися, то наукове підґрунтя більшості міфів навряд чи вдасться знайти.

Разом із експерт(к)ами ми створили перелік найбільш популярних міфів щодо ЛГБТ-спільноти та спробували спростувати їх. Тож якщо ви вважаєте, що гомосексуальністю можна заразитися, а геї винні у демографічній кризі, то цей матеріал точно для вас.

МІФ 1: Гомосексуальність та педофілія якимось чином пов’язані. Якщо чоловік – гей, то є велика ймовірність того, що він педофіл

Така думка є поширеною на пострадянському просторі, і, вочевидь, вона сформувалася під впливом так званої «тюремної культури». На одній зі Шкіл Толерантності від «Гендер Зед» психолог Олексій Ізотов зазначав, що в суспільстві 90-тих років XX століття сильними були ідеї кримінального світу, пов’язаного з «поняттями», де одним із принизливих означень у тюремній термінології було слово «педераст», яке також часто вважається співзвучним до педофілії та у перекладі з грецької означає «той, хто має статевий потяг до хлопчиків». Тут відбулася грандіозна підміна понять, адже майже всі чоловіки у місцях позбавлення волі є гетеросексуальними, а їхня сексуальна поведінка може змінюватися у певних умовах – ізоляції від жінок, примусу тощо. 

«Педофілія – це потяг дорослої людини, яка є старшою за 16 років до дітей молодше 13 років. При цьому, різниця між ними має бути не менше 5 років. Цей потяг до реальних дій щодо дітей має тривати не менше 6 місяців і неодноразово повторюватися. Це – хвороба, тому стать дитини не відіграє тут жодної ролі. Педофілами також можуть бути як гетеросексуали, так і гомосексуали, як жінки, так і чоловіки», – наголошує психологиня Марина Діденко.

Також вона посилається на матеріал психотерапевта Джо Корта, опублікований у брошурі Валерія Созаєва «Міфи і факти про геїв, лесбійок та бісексуалів», де було виявлено такий лінгвістичний аспект: якщо чоловік зваблює маленьких дівчаток, його називають педофілом чи сексуальним насильником, а якщо хлопчиків, то його називають геєм.

Попри те, що офіційної статистики випадків педофілії немає, дослідники наголошують, що 94% педофілів – чоловіки. Значна кількість їхніх жертв – від 15 до 30% – хлопчики, але переважна більшість – дівчатка.

МІФ 2: Геї винні у виникненні ВІЛ та сьогодні цей вірус поширюється здебільшого саме через гомосексуальні контакти

Про виникнення ВІЛ у наукових колах досі ведуться суперечки, проте, найбільш поширеною версією є те, що ця інфекція виникла у центральній частині західної Африки і уражала спочатку людиноподібних мавп. Потім вірус почав переходити на людей, тому що вони їли м’ясо диких тварин, заражених ВІЛ.

Щоб перевірити стереотип, ми поспілкувалися з Дмитром Калініним  – ЛГБТ-активістом і співробітником благодійної організації «100 відсотків життя», діяльність якої, зокрема, зосереджена на питаннях ВІЛ/СНІДу. Він зазначає, що називати ВІЛ «хворобою геїв» неправильно з медичної точки зору, адже інфікуватися ВІЛ-інфекцією може будь-яка людина незалежно від сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності. Крім цього, таке формулювання призводить до укріплення шкідливих стереотипів щодо людей, які живуть з ВІЛ, та представників ЛГБТ-спільноти.

«Водночас, згідно зі статистикою, чоловіки, які практикують секс з чоловіками, дійсно мають дещо вищий ризик інфікуватися ВІЛ. Насамперед, це пов’язано із біологічними та соціальними чинниками: по-перше, ризик інфікуватися під час незахищеного анального статевого акту вищий, аніж під час вагінального; по-друге, гомофобія та соціальна стигматизація ЛГБТ-людей ускладнюють доступ до медичної допомоги для них», – каже Дмитро.

Дмитро Калінін
Фото: Громадське радіо

За даними Центру громадського здоров’я, найбільш поширеними шляхами передачі ВІЛ/СНІДу у 2020 році були такі: незахищений статевий акт (11 975), серед них –  гетеросексуальний секс (11 506) та гомосексуальний (469), а також зафіксовано 75 випадків передачі ВІЛ від інфікованих матерів до новонароджених дітей. 

МІФ 3: Лесбійки – це жінки, які не змогли побудувати нормальні стосунки з чоловіками. З геями ситуація аналогічна

Щоб пояснити цей міф, психологиня Марина Діденко радить розібратися з природою сексуальної орієнтації людини. Її формування триває з внутрішньоутробного періоду до чотирьох років. Буває, що вона може формуватися впродовж усього життя. 

«Сексуальна орієнтація – це про внутрішні потяги однієї людини до іншої. Вони можуть бути сексуальні, романтичні, еротичні, фізичні тощо. Контролювати до кого буде цей потяг – чоловіків чи жінок – неможливо», – пояснює психологиня. 

Існує також теорія травми, згідно з якою у дитини, яка пережила зґвалтування, можуть виникнути труднощі у побудові стосунків з протилежною статтю. Також бувають випадки, коли після перших невдалих стосунків чи шлюбу людина усвідомлює свою орієнтацію. Марина наголошує, що такий розвиток подій можливий, якщо під час перших стосунків людина перебувала у внутрішній гомофобії, намагалася перебороти свій внутрішній потяг до представників/ць своєї статі, і взагалі не усвідомлювала, що з нею відбувається. 

«Зараз інформації про це достатньо, бо в світі активно розвивається сексуальне виховання, тому ідентифікувати свою сексуальну орієнтацію простіше. Скоро стане менше спроб корекції своєї сексуальної орієнтації шляхом стосунків з протилежною статтю», – переконана Марина. 

Марина Діденко

МІФ 4: Видимість ЛГБТ-спільноти призведе до збільшення кількості таких людей

Абсурдність цього стереотипу демонструє дослідження Ради Європи «Дискримінація за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в Європі», у якому, зокрема, досліджувався ЛГБТ-простір Великобританії. Там, у 1992 році існував закон про заборону гей-пропаганди і кількість ЛГБТ-людей складала 6,1%. У 2010 році, коли закон вже було скасовано, таке ж опитування виявило 6,7% ЛГБТ+.

Таня Касьян, проєктна менеджерка ГО «Точка опори», зазначає, що видимість ЛГБТ-людей була завжди, ще з часів Античної Греції. Проте кількість гомосексуального населення при цьому ніяк не збільшувалася, і завжди складала і складає близько 10%. 

Читайте також: “Чоловіки не почнуть поголовно носити спідниці”: про запорізький фотопроєкт “Одяг не має гендеру”

«Мені подобається ось таке порівняння: коли ви приводите дітей у якийсь парк розваг, де ходять Міккі-Мауси, Попелюшки та Русалоньки, у ваших дітей же не виростають чорні вуха чи лускатий хвіст? Або коли ми дивимось фільми з усіма цими супергероями, хіба у нас з’являється якась надприродна сила та здібності? Сексуальна орієнтація не може бути набутою. Це те, з чим людина народжується, це її природа, і це незмінно», – вважає Таня, та зауважує, що сама вона за роки роботи з ЛГБТ-спільнотою ніколи не мала сексуального й романтичного потягу до жінок.

Таня Касьян

МІФ 5: Краще не розповідати дітям про гомосексуальність, бо це може викликати нездоровий інтерес і дитина теж потім стане такою

Як ми вже розповідали вище, гомосексуальну орієнтацію не можна нав’язати, і заразитися нею теж не можна. Марина Діденко пояснює це на простому прикладі:

гомосексуальні люди все життя бачать навколо себе «гетеросексуальну пропаганду». Відповідно, якщо б ця теорія працювала, всі гомо-, бі-, пансексуали тощо

вже мали б стати гетеросексуалами. 

«Від дітей нічого не можна приховати. Працюючи з сучасними підлітками, я бачу, що вони виступають проти норм, упереджень та обмежень. Чим більше приховувати, тим більший інтерес це буде викликати. Заборонений плід дуже солодкий. Їм це цікаво не тому, що це про них, а саме тому, що це явище приховується, забороняється. Підлітки думають: “Це засуджується в соціумі, тому я буду це підтримувати”. Зараз серед молоді є колосальна підтримка ЛГБТ-друзів, родичів тощо», – пояснює психологиня. 

Також Марина додає, що якщо в підлітковому віці з’являється інтерес до ЛГБТ+, то, зазвичай, далі експерименту це не йде. Навчитися цілуватися з подругою, пообійматися з нею або спробувати інші одностатеві секс-експерименти – це нормальний етап психо-сексуального розвитку дитини, яка досліджує своє тіло. З другом чи подругою підлітки почувають себе безпечніше, тому разом вони можуть досліджувати себе,  показувати свої тіла. Але це не призводить до гомосексуальності.

МІФ 6: ЛГБТ-люди винні у демографічній кризі 

Попри те, що на нашій планеті живе майже 8 млрд людей, чисельність населення скорочується на всій території Європи. У Держстаті повідомляли, що в Україні смертність майже вдвічі перевищує народжуваність. 

Проте головними причинами демографічної кризи в Україні є висока смертність, низька народжуваність та еміграція. Однією з причин низької народжуваності є безпліддя. Зареєстрована частота безпліддя в Україні становить 3,8 випадків на 1000 жінок репродуктивного віку, серед чоловіків цей показник значно нижчий і становить 0,9 випадків.

«Є поширений стереотип, мовляв, представники ЛГБТ+ спільноти не можуть мати дітей. Але це неправда. У тих країнах, де закон дозволяє, одностатеві пари можуть усиновлювати чи удочеряти дітей або користуватися послугами штучного запліднення. А буває також і так, що дві одностатеві пари (пара чоловіків та пара жінок) виховують дітей разом. Що дійсно впливає на демографічну кризу, то це ситуація із безробіттям, низькою зарплатою, рівнем освіти та системою охорони здоров’я», – запевняє Таня Касьян

МІФ 7: Найбільш агресивні гомофоби – це латентні гомосексуали

Певний зв’язок між гомосексуальністю та гомофобією виявило дослідження, яке було проведене у 1996 році в університеті Джорджії. Учасникам показували порнографічні ролики та вимірювали рівень збудження у процесі перегляду. Виявилося, що при перегляді гетеросексуальної порнографії всі чоловіки реагували однаково, а от при перегляді гей-порно гомофоби збуджувалися сильніше – у 54% гомофобів відбулася ерекція, тоді як у негомофобів – лише у 24%. Однак, дослідники зауважили, що результати можуть бути хибними через підвищений рівень тривоги. 

«Скоріше за все, цей стереотип пішов від Фройда, який запропонував термін “латентна гомосексуальність”, тобто, прихований потяг до людей своєї статі. На його думку, придушення у собі своєї сексуальної енергії та лібідо може викликати певні неврози. Наукових підтверджень тому, що всі гомофоби насправді лесбійки чи геї, – немає. Агресія щодо ЛГБТ+ може виникати через страх, якщо людина мало знає на цю тему і її лякає ця невідомість та незрозумілість. Агресія також може з’являтися через певні цінності, традиції, переконання та релігію», – підсумовує Марина Діденко.  

Якщо вас цікавить перевірка інших міфів про ЛГБТ+, напишіть у коментарях!

 

 

Яна Радченко

ВАМ ТАКОЖ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я