Множинна дискримінація – це явище, яке знайоме значній частині ромських жінок. З упередженнями та стереотипами щодо їхнього етнічного походження багатьом ромкам доводиться стикатися впродовж усього життя, зокрема, й під час працевлаштування. Тези на зразок «іди працюй», «навчатися треба було», «тільки жебракувати вмієш?» часто можна почути стосовно дівчат та жінок із цієї громади. Але чи справді можна так просто «взяти і піти працювати», з якими викликами стикаються ромки під час пошуку роботи та як вони їх долають.

Брак освіти – це перешкода, але вихід є

Торік організація Об’єднання ромських жінок «Голос Ромні» за підтримки Ромського Освітнього Фонду провела дослідження потреб ромських жінок в Запорізькій та Дніпропетровській області. Опитали дівчат та жінок 17-30 років (67,2%), 31-45 років (25%) та 45+ (7,8%). Як показали результати опитування, 53,1% жінок має неповну середню освіту, 17,2% має середню освіту, тобто, закінчили 11 класів, а 14,1% не має освіти взагалі. Також, 53,1% жінок не працює, 35,9% працює неофіційно та лише 10,9% офіційно працевлаштовані. Найбільш поширеною сферою роботи є торгівля – там працює 51,9% жінок.

«Коли почалася пандемія COVID-19, жінки, які працювали в сфері торгівлі, втратили можливість прибутку, бо ринки, де працювала більшість опитаних, зачинили. Це підштовхнуло нас знайти шляхи вирішення цієї проблеми. Ми запитали у нашої цільової авдиторії, тобто ромських жінок, де б ще вони хотіли реалізуватися та які сфери їм цікаві. Дівчата та жінки відповіли, що їм цікава індустрія краси. Тоді у нас виникла ідея розвитку навичок підприємництва саме у б’юті-індустрії», – розповідає Анжеліка Бєлова, засновниця громадської організації «Об’єднання ромських жінок «Голос Ромні».

Найперший проєкт був реалізований у жовтні 2020 року за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» Ромської програмної ініціативи. Тоді організація «Голос Ромні» запустила курси майстринь нігтьового сервісу та курси дропшипінгу (продаж товарів в інтернеті від постачальників).

Читайте також: Від прокислого молока — до відмови в операції: як живеться батькам-ромам у Запоріжжі та Луцьку

 

Наступний проєкт наразі реалізується у співпраці з Запорізьким ромським центром «Лачо Дром» за підтримки «Українського жіночого фонду». Там ромські дівчата та жінки вже отримали спеціальності кондитерок та візажисток, а зараз проходять психологічні тренінги з розвитку лідерських якостей та навчаються на курсах грамотності.

«Сьогодні однією з основних платформ просування своїх послуг є соцмережі, тому нам необхідно грамотно писати, гарно оформлювати свої пости та пропонувати свої послуги. Наприкінці жовтня дівчата та жінки також будуть проходити курси з фінансової та комп’ютерної грамотності. Перші для того, щоб розрахувати витрати, дохідну частину, зрозуміти, скільки необхідно вкласти в бізнес та який дохід з цього можна отримати. Другі — щоб навчитися працювати в Microsoft Excel з метою ведення бухгалтерського обліку», – пояснює Анжеліка.

Анжеліка БєловаОстаннім компонентом цього навчання є автокурси. За підрахунками учасниць та організаторок, жінка, яка має дітей, втрачає три-чотири клієнти на день, тому що витрачає багато часу на те, щоб відвести дитину до садка чи школи на громадському транспорті або пішки, а потім забрати її звідти. За словами Анжеліки, у родині кожної з учасниць, які навчаються зараз на курсах, є принаймні один транспортний засіб, на якому вона зможе практикуватися, покращувати свої навички водіння авто, а згодом і повноцінно користуватися.

Загалом до навчання залучили майже вісімдесят жінок та дівчат від 16 до 40 років. З них більше тридцяти вже працевлаштувалися. Цікаво, що з тих, хто проходили кондитерські курси, працевлаштувалися абсолютно всі учасниці.

«У силу традиційності та консервативності ромської громади, виховання дітей та усі хатні справи покладаються на жінку. Тоді як чоловік у ромській родині працює та забезпечує родину. При цьому жінки прагнуть навчатися, працювати та реалізувати себе.

Наразі ми розвиваємо ідею відкриття б’юті коворкінгів з дитячою кімнатою і бебі-сіттером та шукаємо кошти на її реалізацію.

Там би могли працювати, зокрема, багатодітні мами або мами-одиначки, а діти в цей час знаходилися б у спеціальній дитячій кімнаті під наглядом няні», – на завершення додає Анжеліка Бєлова.

Проте Запорізька область не єдина, де ромські жінки шукають можливість працевлаштуватися у сфері краси. Як зазначає Марина Бублик, юристка, голова Асоціації ромів «ЗОР», у місті Ніжин Чернігівської області відкрили соціальне підприємство, де працевлаштувалися ромські жінки – соляну кімнату та масажний кабінет лімфодренажу. Наразі «ЗОР» готує усі документи, які потрібні для офіційного оформлення ромських жінок.

Марина Бублик

Крім того, у 2018 році ця громадська організація за підтримки «Чіріклі» провела курси майстринь нігтьового сервісу, де вісім ромських жінок пройшли навчання та отримали сертифікати. Половину учасниць цього навчання складали багатодітні мами, які змогли працювати вдома.

«Ромські жінки – найбільш дискримінована в Україні група, адже в багатьох з них немає середньої освіти, а також можливості пройти різні професійні курси. Здебільшого, в такому випадку вони займаються збиранням, сортуванням та продажем горіхів», – розповідає Марина.

Серед іншого, значну роль у працевлаштуванні відіграють ромські посередники та посередниці, які консультують щодо отримання ідентифікаційних документів (свідоцтва про народження та паспорта), а також щодо спілкування з органами влади та центрами зайнятості. 

Бар’єрів більше, ніж можливостей

«Усередині ромської громади є комплекс очікувань щодо поведінки дівчат та жінок. Ці очікування супроводжують тебе у всіх рішеннях, які ти маєш ухвалювати. Наприклад, дівчина має бути незайманою до заміжжя.

Тож якщо ти хочеш влаштуватися кудись на роботу, то є певні обмеження щодо комунікації з чоловіками, а також часу, коли ти маєш повертатися додому. Мені не дозволяли влаштуватися офіціанткою у заклади громадського харчування, бо це вважалося чимось соромним.

А своєю поведінкою та честю ти відповідальна за репутацію сім’ї», – розповідає Альона Казанська, ромська активістка.

За її словами, у деяких консервативних ромських родинах налаштовування на заміжжя та народження дітей – це настільки важлива частина виховання, що цей «рубильник» спрацьовує у головах дівчат завжди, коли вони починають замислюватися про навчання закордоном, мріяти про працевлаштування до тієї чи іншої компанії, думати про відрядження тощо.

«Коли зустрічають ромську жінку, то очікують, що вона буде щось передбачати. Моя мама – ворожка. Мене навчали ворожити, і казали, що до ромки-ворожки точно підуть, і це буде достатньо вигідно.

Коли я йшла працювати за своєю професією, мені радили подумати про ворожбу як про запасний варіант.

Таке бачення ромки як ворожки працює як бізнес-модель, а також є одним із доступних видів занять для жінок з громади», – підсумовує Альона.

Альона Казанська

Як зазначає правозахисниця Ольга Веснянка, у  цілому важко працевлаштуватися або відкрити власну справу, якщо не маєш про це знань. І навіть, якщо ці знання вже є, ромські жінки часом зіштовхуються з упередженим ставленням або відкритими погрозами. 

«Наприклад, у Запоріжжі був випадок, коли ромська жінка відкрила перукарню в житловому будинку, і деякі його мешканці обурилися та підпалили двері салону. Також, знов-таки, у Запоріжжі, на одному з великих підприємств була відкрита вакансія до прес-служби. Туди хотіла влаштуватися ромська дівчина, яка мала освіту та всі потрібні кваліфікації. А на співбесіді керівник цього відділу сказав, цитую, “Нам ще тут циганок не вистачало”. І її кандидатуру навіть не розглядали», – розповідає Ольга Веснянка.

Захист є, головне – зібрати докази

Вікторія Поліщук, адвокатка та членкиня «ЮрФем», розповіла «Неначасі», що в Україні є ключові нормативно-правові акти, які захищають у будь-якому випадку, якщо людину не беруть на роботу через її етнічну приналежність. По-перше, це Конституція України. По-друге, Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Там є чіткі норми, які охоплюють і трудові питання.

ПОСИЛАННЯ, за яким можна знайти контакти ромських громадських організацій

Примітка. Згідно з законом, на який посилається експертка, «дискримінація – це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними».

Вікторія Поліщук

У випадку, якщо ромську жінку не приймають на роботу саме через етнічні ознаки, Вікторія Поліщук пропонує декілька варіантів законодавчого захисту. Перший – звернення до компетентних органів, які передбачені у згаданому законі. Таким органом є Уповноважений з прав людини, оскільки саме він має право звертатися до суду в інтересах осіб, які зазнали дискримінації. Також омбудсмен може надавати правові висновки та узагальнює практику щодо таких конфліктних ситуацій з працедавцями.

Другий варіант захисту доцільний тоді, коли Уповноважений, на думку заявника/ці, не може повноцінно забезпечити дотримання прав. У такому випадку можна звернутися до суду.

«Наприклад, Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя, вже ухвалював рішення про встановлення фактів дискримінації у сфері праці з політичних та інших переконань та усунення дискримінації шляхом визнання дій роботодавця незаконним. Тобто, є вже певна сформована судова практика, яка підтверджує той факт, що суд може також бути надійним захисником під час неприйняття на роботу через дискримінацію», – каже експертка.

Якщо судова система України не забезпечує гарантію захисту прав, то адвокатка радить звертатися до Європейського суду з прав людини, який сформував численну практику в питаннях дискримінації. Це остаточний варіант того, як через ЄСПЛ можна добитися компенсації за незаконне неприйняття на роботу.

Звернення до омбудсмана та суду є основними механізмами захисту. Але також є допоміжні – наділені повноваженнями щодо запобігання та протидії дискримінації, є певні державні органи, органи місцевого самоврядування, а також громадські організації, фізичні та юридичні особи.

Для того, щоб звернутися по допомогу до Уповноваженого з прав людини або подати заяву до суду, варто мати докази того, що неприйняття на роботу чи звільнення з неї відбулося саме на ґрунті дискримінації за етнічними ознаками.

«Факт звільнення може бути підтверджений якісніше, тому що колеги можуть підтвердити, що когось із співробітників/ць утискали через етнічну приналежність, давали йому/їй додаткові (надлишкові) завдання, надавали незручні умови праці тощо. А факт неприйняття на роботу довести важче, проте, варто взяти до уваги певні моменти.

Першочергово варто зрозуміти, що відмова у працевлаштуванні дійсно пов’язана з етнічним чинником. Для цього можна взяти у роботодавця, як мінімум, певні пояснення. Запис диктофона використовувати не рекомендується, але якщо немає жодних інших механізмів захисту, то можна використати й цей спосіб. Якщо була якась переписка з HR-менеджером/кою чи HR-керівником/цею, де після співбесіди вам у грубій формі відповіли, що причиною неприйняття є саме етнічна приналежність. Якщо ж це жодним чином не підтверджено, то довести Уповноваженому та в суді буде дуже важко. Захист є, головне – зібрати докази. Якщо на співбесіді були інші люди, які готові виступити свідками, та підтвердити, що був певний утиск, то вони можуть надати письмові пояснення», – зазначає Вікторія Поліщук.

Якщо ромська жінка розуміє, що отримає відмову саме через її етнічну приналежність, адвокатка радить спробувати знизити механізм оціночних суджень працедавця наступною реплікою: «Я розумію, що у вас є певні застереження стосовно мого етнічного походження. Але разом із тим, існує Загальна декларація прав людини, Конституція, нормативно-правова база та численна судова практика. Від моєї ідентичності не залежить якісь виконання роботи. Тож пропоную вам взяти мене на випробувальний термін, і подивитися на ефективність моєї роботи».

Подолання дискримінації на європейському

та всеукраїнському рівнях

Позитивною світовою практикою боротьби з дискримінацією ромських жінок є проєкт «Intersect Voices», спрямований на сприяння рівності ромських жінок і дівчат у Європі. Термін реалізації проєкту – з 1 травня 2020 року до 30 квітня 2022 року.

Конкретні цілі «Intersect Voices»:

  1. Зрозуміти специфіку множинної дискримінації ромок шляхом вивчення їхнього досвіду.
  2. Залучити різноманітних учасників/ць до боротьби з множинною дискримінацією на місцевому, національному та європейському рівнях.
  3. Надати інструменти активістам, законодавцям та фахівцям у галузі рівних прав, аби підтримувати ромок, які зазнали дискримінації.
  4. Сформувати політичні рекомендації для інтеграції інтерсекціональності (дослідження перетину різних форм та систем дискримінації) до антидискримінаційних стратегій та законодавства на національному та європейському рівнях.

А в Україні у липні цього року Верховна Рада схвалила нову урядову Стратегію сприяння реалізації прав і можливостей ромів/ок на період до 2030 року. Метою цієї Стратегії є «створення умов для реалізації прав і можливостей осіб, які належать до ромської національної меншини, з урахуванням викликів, пов’язаних із складними життєвими обставинами, і прагнень до повноцінної самореалізації в культурному, соціальному, економічному та політичному житті суспільства».

Серед цілей, зокрема, забезпечення працевлаштування й підвищення рівня зайнятості ромів/ок.

«Для досягнення зазначеної цілі необхідно виконати таке основне завдання, як збільшення кількості чоловіків і жінок працездатного віку серед осіб, які належать до ромської національної меншини, є працевлаштованими та мають роботу, що дасть змогу збільшити частку осіб, які забезпечуються загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням», – йдеться в Стратегії.

Досягнути цієї цілі планують завдяки просвітницькій роботі з трудовими колективами: про подолання стереотипів та уникнення дискримінації, а також підтримки різноманіття в трудових колективах. Також передбачається проведення інформаційно-просвітницьких заходів, щоб пояснити людям, що вони можуть отримати послуги Державної служби зайнятості зі сприяння працевлаштуванню. 

У розробці стратегічного документу в Україні взяли до уваги такі документи як Ромський стратегічний рамковий документ Європейського Союзу для рівності, інклюзії та участі на 2020-2030 роки, Стратегічний план дій Ради Європи з інклюзії ромів та кочівників на 2020-2025 роки, а також План дій з покращення ситуації ромів і сінті в регіоні ОБСЄ. У них, зокрема, йдеться про важливість сприяння залученню ромів/ок до політичного, соціального, культурного та економічного життя країни.

Проте План дій на виконання урядової Ромської стратегії в Україні Державна служба з етнополітики та свободи совісті ще не оприлюднила. 

«Раніше теж була так звана “ромська стратегія” на 2018-2021 роки. Попри те, що звучала критика стосовно бюджетування та втілення в життя цього проєкту, активісти/ки, громадські організації та правозахисники/ці могли посилатися на таку законну рамку щодо ромських громад. Довкола цього гуртувалася діяльність Коаліції ромських неурядових організацій. Тепер важливо дивитися, як буде розписаний план дій у новій Стратегії, чи будуть там показники щодо працевлаштування та подолання дискримінації щодо етнічного походження», – каже правозахисниця Ольга Веснянка.

Ольга Веснянка

Також, як зазначає експертка, попри те, що в Україні досі відбуваються напади та звучить мова ворожнечі щодо ромської громади, за останні роки можна побачити певний поступ щодо подолання упередженого ставлення. Про це свідчать ромські політичні школи, які були організовані Одеським ромським правозахисним центром й Одеським відділенням комітету виборців України. Також, за підтримки Ради Європи, втілювалися в життя й всеукраїнські ромські політичні школи, де ромські активісти/ки здобували знання про те, як працювати з місцевими органами влади, а також самостійно йти на вибори.

Авторка: Яна Радченко

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Матеріал написано в рамках Проєкту «Пункт 7» / Point 7 (офіційна назва «Сприяння соціальній згуртованості в Україні»), реалізується у партнерстві ABA ROLI Ukraine, Восток SOS та Центр Громадянських Свобод.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я