В Україні немає офіційної статистики порушень прав ЛГБТ. Здебільшого через те, що законодавство застаріле. У суді важко довести дискримінацію, адже порушення прав через сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність людини прописане як “за іншими ознаками”.
Так, наприклад, у 2019 році в Запоріжжі суд виніс вирок Богдану Завгородному, який кинув петарду у натовп під час ЛГБТ-акції в центрі міста. Йому присудили 17 тисяч гривень штрафу за “хуліганство”. Тоді адвокат постраждалих Назар Пасемко пояснював, що дії Завгородного кваліфіковані саме так, а не як злочин, скоєний на ґрунті ненависті, через застарілі норми Кримінального Кодексу:
“Так складена норма, що не можливо кваліфікувати це діяння як злочин на ґрунті ненависті, якщо він був здійснений, зокрема, щодо представників ЛГБТ. Зараз якраз намагаються лобіювати зміни до законодавства для того, аби можна було притягнути до відповідальності на підставі іншої статті. Це стосується злочинів скоєних відносно жінок, наприклад. Кодекс у нас старий, і він вимагає змін. Ми прямуємо до Європи, сподіваюсь, що найближчим часом відбудуться необхідні зміни”, – сказав Назар Пасемко на початку 2019 року.
Тим не менш ЛГБТ-люди зазнають утисків у різних сферах: міжособистісній, сімейній, трудовій. В такому випадку у постраждалих є можливість звернутися до поліції, і серед організацій, які допомагають це зробити – мережа параюристів ГО “Альянс Глобал”.
“Параюристи – це люди, які не мають спеціальної юридичної освіти, проте вони пройшли ряд тренінгів, – пояснює менеджер мережі Євген Білоцький. – Також у нашому проєкті є професійна юристка. Ми обрали такий формат, щоб люди надавали підтримку за принципом “рівний рівному”: параюристи, як і клієнти, є людьми з числа ЧСЧ* і ЛГБТ. Або є ще один напрямок у нас, де підлітки надають допомогу підліткам”.
* ЧСЧ – це “чоловіки, які практикують секс з чоловіками”. Деякі ЧСЧ позначають себе як геї, інші – як бісексуали, багато хто сприймає себе як гетеросексуалів, у яких час від часу буває секс із чоловіками.
Є два види юридичної допомоги: первинна та вторинна. Первинна – це допомогти написати заяву про скоєний злочин, скаргу, скаргу слідчому судді. Вторинна – це вже безпосередньо судові справи. Мережа параюристів займається тільки первинною допомогою. Звернення, за якими необхідна вторинна допомога, вони передають іншим організаціям – найчастіше Українській Гельсінській спілці з прав людини.
ПОГРОЗИ ТА “ЗЛИВ” ІНФОРМАЦІЇ
За 2020 рік мережі надійшло 221 звернення. Їх умовно поділили на сфери. Найбільше – 109 – звернень було у сфері міжособистісних стосунків. На другому місці матеріальні злочини та фізичне насильство, на третьому – сімейні стосунки, а на четвертому – трудові сфери. Є також поняття “кейс” – це коли у відповідь на звернення повністю надана юридична допомога. При тому, що звернень більше 200 – кейсів лише 23:
“Так відбувається, тому що не всі готові звертатися до правоохоронних органів, – пояснює Богдан. – Тобто нам пишуть, ми відповідаємо, часто ще й певний час листуємося, але люди далі не йдуть на контакт.
Ми ж діємо в юридичному полі: якщо побили гея, ми ж не прийдемо з іншими трьома накачаними геями бити того, хто побив того гея.
Дуже часто всі заяви пишуться через поліцію. Але у людей є високий рівень недовіри до поліції, і тому вони не хочуть іти далі та взагалі співпрацювати. Також є ситуації, коли нашому клієнту погрожують і одразу говорят, що до поліції можна навіть не звертатися, оскільки там є зв’язки. Тому клієнти бояться і не звертаються, і не роблять далі якісь кроки. Буває, що складемо заяву до поліції, а клієнт передумає. А інколи пишуть уже на етапі, коли треба нести заяву до поліції, що ситуація вирішилася”.
Звернення щодо міжособистісних відносин умовно можна поділити на три категорії:
1) образи, погрози та приниження людської гідності через сексуальну або гендерну ідентичність або ВІЛ-статус. У мережі було зафіксовано 70 звернень,
2) незаконне збирання, розголошення та загрози розголошення конфіденційної, інформації (16 звернень)
3) інтернет-булінг (23 звернення).
“Погрожують у багатьох містах. Погрожують у хостелах, на вулиці, в ресторані, сусіди. Дуже багато таких випадків, – пояснює параюрист. – Щодо незаконного збирання та розголошення конфіденційної інформації або погроз це зробити: це стосується сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності.
Часто погрожують, що опублікують фото, що розкажуть батькам, якщо людина не переведе гроші.
Під час інтернет-булінгу також зливається інформація, фото – часто цим займаються нацистські, праворадикальні організації, які хочуть забулити в інтернеті, кидають дуже багато погроз, закликають погрожувати учасників своїх груп конкретним людям. Кидають дані людини в закриті канали та пишуть, що треба поставити на місце цього гея або лесбійку. Після цього людині приходить багато особистих повідомлень у соцмережі. Це дуже впливає емоційно. І є проблема, як це вирішити, це часто відбувається в зашифрованих каналах – навіть кіберполіція не може нічого зробити. Поліція може щось зробити лише коли є якийсь доступ і дані”.
ДИСКРИМІНАЦІЯ НА РОБОТІ
У попередньому році до мережі надійшло 22 звернення з приводу дискримінації на роботі: “Насправді є дуже багато порушень у трудовій сфері. Серед них і відмова у прийнятті на роботу на підставі сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності чи ВІЛ-статусу. Нещодавно нам написав клієнт, якому у відповідь на резюме на Work.ua відповіли, що “лиц с нетрадиционной сексуальной ориентацией на работу не берем”.
Ми допомогли написати заяву до Work.ua і також перенаправили цю справу до Української Гельсінської спілки з прав людини”, – розказує Богдан.
Проте, такі порушення не завжди можна довести в суді, оскільки є такі явища як стажування та неофіційна праця: “Якщо людина працювала неофіційно, то дуже часто потім важко довести у суді, що вона взагалі там працювала. А причини звільнення дуже важко довести тим паче, – пояснює параюрист. – Так, у 2015 році в трудовому кодексі є єдина згадка про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність. Сподіваюсь, випадок з Work.ua дійде до суду. Бо за статистикою з 2015 року, коли цей закон прийняли, до 2019, взагалі не було жодного судового процесу щодо цієї статті трудового кодексу. Люди не звертаються, бояться, і взагалі у нас трудова сфера трошки чорна, тому дуже важко щось довести”.
ЧОМУ НЕМАЄ СТАТИСТИКИ
Поза трудовим кодексом посилатися на дискримінацію ще важче. У заявах слід писати, що в тому числі було правопорушення за статтею 161 Кримінального кодексу “Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками”. Де під ознаку “інші” підпадає сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність:
“Взагалі в правозахисному середовищі тривають до сих пір невеличні дискусії: потрібно додати сексуальну орієнтацію і гендерну ідентичність до переліку чи взагалі переписати повністю цю статтю, – розповідає Богдан. – Стаття 161 йде як доповнення до якоїсь іншої статті. Наприклад до 296-ї (хуліганство) можна додати статтю 161.
Але поліція цього не робить, бо це “ще більше геморою”.
І вони не знають, як потім правильно оформлювати документацію. Їм взагалі впадлу, вони не бачать сенсу це робити. Взагалі не ведеться статистика. Наприклад, у інших європейських державах ведеться статистика з приводу дискримінації за різними ознаками. Але в Україні цієї статистики немає, поліція думає: “Ну, хуліганку дали і нормально. Нащо там більше заморочуватися”.
Взагалі є два розуміння захисту прав. Перше, яким ми займаємося безпосередньо – це надання юридичної допомоги в рамках Конституції та статей, які вже є в Україні. Є другий підрозділ – це сфера зміни саме законодавчих актів, різноманітних положень, статей і тому подібного. У другому випадку треба співпрацювати з депутатами, різними комітетами”.
ІНША КРОВ
Мережа параюристів надає допомогу за існуючими статтями. В той час як деякі випадки дискримінації в Україні є легальними: “Нещодавно була ситуація: до нас звернулася дівчина, яка разом з партнеркою на День донора крові пішла в Житомирі здати кров – їм відмовили. І на жаль, у цьому випадку ми не можемо нічого зробити, тому що це було законно, на жаль.
Це діч, що гомосексуальна людина
не може здати кров.
Але, на жаль, це законно, і ти з цим нічого не можеш зробити. Я знаю, що ГО “Прожектор” разом з постраждалим, намагається через суд це змінити. Взагалі чому гомосексуальні люди не можуть здавати кров? Тому що донорами крові не можуть бути люди з групи ризику. А групи ризику визначені в окремому положенні, і туди входять гомосексуали, – пояснює Богдан. – Це положення з 90-х років, і воно не змінювалося, на жаль”.
ОНОВЛЕНО 16.04.2021: В Україні ЛГБТ людям дозволили бути донорами крові
ТЕМП ЗМІН
Богдан говорить, що хоч зміни в законодавстві відбуваються дуже повільно, розвиток суспільства, рівень прийняття ЛГБТ в українському суспільстві – доволі швидкий: “Тому що, наприклад, взяти той же прайд: кількість учасників і учасниць стає з кожним роком більше і більше.
Депутати ж, на жаль, живуть в якійсь своїй бульбашці. Деякі депутати та представники різних партій йдуть на контакт, вони хочуть і можуть від свого імені подавати якісь нові законопроєкти, але інколи вони все ж таки бояться”.
ЯКЩО ПОРУШУЮТЬ ПРАВА
Якщо ви належите до ЛГБТ-спільноти, і ваші права порушують – пишіть ГО “Альянс Глобал” в Instagram або у Facebook, також можна зателефонувати за номером 0443320063.
