Сергій СидоровСергій Сидоров — аналітик, розслідувач, засновник “Запорізького центру розслідувань”.

Знається на місцевих політичних і економічних процесах, корупційних зв’язках, риториці посадовців.

Є формулювання, за використання яких треба гнати та насміхатися. Особливо коли їх використовують начебто серйозні люди, на кшталт народних депутатів.

Але, давайте по порядку.

Сучасні економічні бестселери мають одну загальну ваду. В кінці на основі вищевикладеного треба дати пачку позитивних рекомендацій, і далеко не всі автори справляються з цим. “Занепад влади” Мойсеса Наїма трохи краще в цьому плані – автор у якості однієї з рекомендацій дає досить слушну пораду. Що в нашому світі, який постійно ускладнюється, простих рішень стає все менше, вони працюють все гірше. І ті, хто обіцяють прості рішення – небезпечні популісти, яких треба робити токсичними, викривати, виганяти зі спільноти тощо.

Одним із найсумніших українських “простих рішень”/аргументів є штамп-резолюція “Не на часі / Наш народ до такого не готовий”. Народ не готовий до ринку землі, не на часі медичний канабіс, народ не готовий до легалізації короткоствола, не на часі узаконення секс-роботи, ратифікація Стамбульської конвенції, одностатеві шлюби та ще купа інших речей, до яких наш народ-богоносець ніяк не дозріє. Черговий політик чи чиновник у телевізорі заявляє, що “народ не готовий” – і ніхто з ним не сперечається. А шкода.

Похідно-допоміжний штамп від «народ не готовий» — «у нас не склалася культура споживання Х/поводження Y», з чого знову ж таки зручно зробити висновок, що народ не готовий. Хоча, це знову ж таки перестановка місцями причини та наслідку. Будь-яка культура споживання-поводження з’являється постфактум, після появи у доступі тих чи інших речей.

Адже як воно буває взагалі?

Люди звикають, люди розуміють, що є безпечні обсяги за раз, що є безпечні обсяги довгостроково. Люди дослідним шляхом встановлюють, що з певними медичними діагнозами краще не вживати, або можна дуже мало і обережно. У декого вживати мало не виходить, і вони лягають під крапельницю раз на місяць-два, щоб прочистити організм. Інші під крапельниці не лягають, зате лягають у могилу через рік-два: не витримало серце-нирки, або йшов-упав-розбив голову → ніхто навколо не викликав швидку. Оточуючі зі співчуттям кивають головою і кажуть – «Ех, довела проклята людину, а золотий був чоловік! Ну, давайте не цокаючись по маленькій, акуратно».

Так, весь попередній абзац був про горілку та про культуру споживання горілки, що склалася за останні 130 років, починаючи з появи держмонополії на горілку в Російській імперії. Ось така культура вийшла, і пенсіонерів у вечірньому сільпо, які беруть у межах цієї культури споживання пляшечку горілки на вечір-два, як і раніше, більше ніж зожників із фітнес-браслетами.

І тому коли політики розповідають, що народ не готовий до медичного каннабісу – «обкуряться по під’їздах усі», або до одностатевих шлюбів – «було у батька три сини, і всі пішли в геї», або до ринку землі – «все скуплять чи китайці, чи марсіани», то вони апелюють до небажання людей змінюватися. Найпростіше рішення – це щоб все залишалося, як є, і нічого не змінювалося. Але сьогодні небажання змінюватися, особливо прикрите ще однією мерзенною відмазкою про «такий у нас менталітет», може бути фатальною для цілих народів і країн. Світ дуже швидко змінюється, і поки що не видно, щоб темпи сповільнювалися.

Тому у публічному полі має встановитися консенсус, що будь-якого любителя «не на часі» і «неготового народу» треба доброзичливо та докладно розпитувати:

  1. а коли буде на часі?
  2. а що треба зробити, щоб народ був готовий?
  3. а чому ми досі не готові і хто за цю неготовність відповідає?
  4. а що ви робили за останні ХХХ років, щоб було на часі?
  5. а які маркери ви вважаєте достатніми, щоб вирішити, що народ готовий?

6а. а що ви особисто плануєте робити, щоб наближати бажане на часі?
6б. перебуваючи при владі Х років, що ви робили, щоб наближати на часі?

Тобто коли хтось апелює до вічно неготового народу і неначасі, треба включати нудного менеджера і добиватися від нього розкладання простої популістської конструкції на елементи — яких немає, і замість яких порожнеча. І тоді за пару років, може, цієї погані поменшає.