Жарти про психічні розлади, самостійне встановлення психіатричних діагнозів, небезпечні онлайнові ігри зі смертю, проблеми у спілкуванні з дорослими та однолітками – усе це є сигналами дитячих або підліткових проблем.  Про те, як батькам зрозуміти, що час звернутися до фахівця, і як допомогти дитині почуватися краще, ми поговорили з психологинею Каріне Арутюнян із Запоріжжя.  

– Напередодні ЗНО та ДПА у деяких підлітків виникають розлади сну, харчування, виникає тривожність та навіть нервові зриви. Як батьки можуть підтримати своїх дітей у цей момент?

– Найважливіше, щоб батьки не нагнітали ситуацію. Я працювала у школі 18 років, тому добре знаю, як батьки та вчителі впродовж усього року, а особливо в період перед іспитами, навіюють дитині, що вона нічого не здасть, нічого не знає, погано готується і подібні неприємні речі.

У батьків є  ілюзорна думка, що якщо дитина буде готуватися до іспиту з ранку до ночі, вона буде все знати.

Насправді це не так. Дуже важливо балансувати підготовку та відпочинок, зберігати кисневий та водний режими, дбати про правильне та повноцінне харчування. Саме це батькам варто взяти під свій контроль. Варто пам’ятати, що наш мозок влаштований, як комп’ютер: коли наш девайс новий, він дуже гарно працює, але коли ми поміщаємо туди багато інформації, він починає «глючити», а в якийсь момент і зовсім зупиняється. Якщо ми не будемо давати йому можливості відпочити, усвідомити, що ми вивчили, зрештою він буде погано працювати.

Каріне Арутюнян

– Як батькам зрозуміти, що з психічним здоров’ям дитини щось не так,  і звернутися до фахівця?

– Важливо помічати всі зміни у поведінці своєї дитини. Можливо, син чи донька стали багато спати, або навпаки – з’явилося безсоння. Можливо, вони стали багато їсти або відмовлятися від їжі. Перестали спілкуватися, хоча раніше були дуже комунікабельними. Або навпаки:  почали більше спілкуватися, і тепер їм некомфортно бути наодинці з собою.

Потрібно цікавитися життям дитини, не тільки її успіхами у школі.

– Інколи діти самостійно «встановлюють» собі діагнози. Чому так відбувається?

– Це проблема нашого часу. Доступність інформації не завжди працює на нас. Я завжди цікавлюся, що дивиться дитина, яка встановила собі той чи інший діагноз. Можливо, у її улюбленого героя чи  актора є ці діагнози, тож вона шукає  це у собі. Інколи у дитини дійсно виявляється якийсь симптом, але вона вбиває це у Google і найперше, що випадає в результатах пошуку, приміряє на себе і думає: «О, у мене біполярний розлад», або «О, у мене ОКР» (обсесивно-компульсивний розлад, – ред.).

В часи популярності  Шерлока Холмса всі фанати думали, що вони стали соціопатами, хоча  насправді більшість навіть не знала, що це таке. Вони вважали, що соціопат – це людина, якій просто не хочеться спілкуватися з іншими. Насправді ж це дуже комплексне поняття. Інколи в питаннях самодіагностики  йдеться про моду. Важливо розуміти, що один і той самий симптом може бути ознакою різних діагнозів.

Каріне Арутюнян

– Інколи батьки та вчителі кажуть: «Діти не можуть страждати, у них не може бути депресії» або «Ну ми ж виросли нормальними і без психолога». Чим зумовлена така позиція?

– Перше, що потрібно розуміти: психолог – це не лікар, він не встановлює діагнози, не виписує жодних препаратів.

Так, батьки виросли без психологів, але чи була у них така інформаційна завантаженість, такі інформаційні атаки, які є у сучасних дітей?

Школярі отримують безмежну кількість інформації щодня, інколи навіть корисна інформація може бути шкідливою, якщо не знати, як її застосувати. Це є основною відмінністю, яку батькам важко усвідомити.

Дитина – це частина родини. Те, що відбувається з дитиною, відображається на всій  родині, тому треба вирішувати проблеми спільно. Якщо у роботу з підлітками я можу не включати дорослих, то у випадку з маленькими дітьми буває достатньо працювати лише з батьками.

– Чи може дитина звернутися до психолога без дозволу батьків?

– Шкільні психологи дуже потрібні у школі, але вони ходять «по лезу». З одного боку, для роботи з дитиною їм потрібен дозвіл батьків. Ми робили  так: на початку року підходили до батьків разом з адміністрацією школи, знайомилися, говорили про те, що психолог є частиною колективу, він буде працювати з вашими дітьми. Якщо батьки були проти, вони писали відмову. Бажано, звісно, мати й письмову згоду на роботу зі школярами.

У шкільного психолога дитина вчиться будувати стосунки з дорослими по-іншому, не так, як з батьками. Тут важливим є правило конфіденційності. Треба попереджати дитину про те, що якщо якесь питання буде стосуватися її життя та здоров’я, психолог буде вимушений звернутися до батьків. Все інше залишиться тільки між дитиною та психологом. Підлітки дуже часто перевіряють психолога: розповідають якусь незначну інформацію і спостерігають, чи пошириться вона. Якщо психолог проговориться, дитина більше не буде звертатися до нього.

– А чи має психолог звітувати батькам про те, що відбувається на сеансах?

– Особисто я запитувала у дитини, чи можна мені розповісти певні речі з нашої розмови. Зазвичай діти погоджуються. А якщо ні, то розмова з батьками все одно має відбутися, вони в будь-якому випадку мають знати, що дитина займається з психологом. Якщо немає нічого небезпечного для життя та здоров’я дитини, то подробиць сеансу я не розповідаю.

Каріне Арутюнян

– Як діє психолог у випадку, якщо дитина звертається до нього зі скаргою на домашнє насильство? 

– Якщо дитина розповідає про насильство сама, то психолог передає цю інформацію  соціальному педагогові, який також є у кожній школі. Якщо ж дитина мовчить, але ми помічаємо у неї синці чи починаємо щось підозрювати, ми не можемо її обстежувати, відповідно, не маємо достатньо доказів. Особливо важко у випадках, коли дитина ходить на спортивні заняття  і починає доводити, що вдарилася саме там. Це дійсно може бути так. Але взагалі процедура встановлення факту насильства виглядає так: психолог, соціальний педагог та заступник директора з виховної роботи роблять зібрання, пишуть листа до поліції. У мене був випадок, коли я підозрювала, що дитину б’ють, проте її батьки це заперечували. У таких випадках з’ясувати це ніяк не можна було, бо дитина нічого не розповідала.

Інколи батьки звинувачують дітей у тому, що вони їх нібито спровокували. Якщо факт побиття дитини підтверджується, то школа має писати заяву. Але роблять так нечасто, бо не хочуть виносити «сміття з хати». Проте сюди можуть втрутитися і сусіди, які бачать чи чують, що відбувається насильство над дитиною. В такому випадку поліція виписує штраф, а якщо ситуація повторюється неодноразово, дитину взагалі можуть вилучити з родини.

Іноді трапляється так, що психолог чи соціальний педагог запитує у школяра, чи б’ють його вдома, а  вчитель починає лякати дитину: «Ти думай, що ти тут зараз кажеш, бо за тобою потім приїдуть та заберуть у притулок. Ти цього хочеш?!».

– Чому діти інколи висміюють тих, хто має психологічні проблеми?  

– Навряд чи діти сиділи з медичними довідниками чи науковою літературою та з’ясовували, що означають  терміни. Логічно, що їх вони  десь почули. Насправді, коли діти кажуть щось на кшталт “хворий на голову”, вони можуть не розуміти, що це означає. Зазвичай вони не мають досвіду спілкування з людьми з ментальною інвалідністю, у них просто є уявлення, що це щось не дуже хороше і образливе. 

Каріне Арутюнян

– Що входить до обов’язків шкільного психолога, з чого складається його робочий день?

Взагалі у психолога п’ять основних функцій:

  1. Організаційно-методична. На початку кожного навчального року психолог має складати річний план занять  з дітьми, вчителями та батьками.
  2. Діагностична: тестування 1, 4, 9 та 11 класів.
  3. Корекційно-розвиваюча робота. Якщо психолог провів тест та побачив, що дитина потребує занять для розвитку пам’яті, уваги, мислення, то він проводить такі вправи.
  4. Профілактика негативних явищ: асоціальної поведінки, ранньої вагітності, шкідливих звичок тощо. Це може проводитися в ігровій, тренінговій формі або у вигляді  лекцій. Також психолог поширює цю інформацію у форматі пам’яток. Для вчителів психолог готує тренінги з профілактики емоційного вигорання. Для батьків – виступи на батьківських зборах.
  5. Консультації школярів, батьків та вчителів.

Насправді все залежить від школи та бажання самого психолога. Деякі фахівці виконують лише те, що каже робити Міністерство освіти та науки, іншим цікава глибша робота – такі психологи самі багато навчаються та привносять нове до школи. Так само є психологи, у яких дуже мало консультацій, а є ті, у яких двері просто не зачиняються, бо постійно хтось приходить.

Психолог не може займатися психотерапією у школі, але якщо дитина приходить дуже багато разів, це стає схожим на психотерапію. Таким чином шкільний психолог допомагає дитині не загубити себе у цьому світі.

 

За психологічною допомогою і консультаціями діти та батьки можуть звертатися до таких організацій:

Благодійний фонд «Карітас Запоріжжя»

Email: caritas.zp@gmail.com

Телефони: +38 (050) 32-24-600; +38 (097) 20-22-098.

Молодіжна організація «Тінерджайзер»

Національна дитяча гаряча лінія «Ла-Страда»

0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного).

Яна Радченко

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я