У рубриці «Як виглядає благодійність у Запоріжжі» ми знайомимо вас з відомими волонтерами та працівниками громадських організацій міста. Кожному та кожній з них ми ставимо п′ять однакових запитань про те, чим вони займаються і чому це важливо.

Сьогодні спілкуємося з Юрієм Вдовцовим, співробітником благодійного фонду «Карітас Запоріжжя», членом волонтерської групи AngelS і співорганізатором фестивалів для дітей, позбавлених батьківської опіки.

  1. Коли і чому ви почали працювати в благодійності? Це основна робота чи безоплатне додаткове навантаження?

У 2008 році мені пощастило відвідати Вільнянську школу-інтернат. І мені так сподобалося, було цікаво займатися з дітками, бачити їхні щирі емоції, що після цієї поїздки я став відвідувати і інші інтернати та реабілітаційні центри. Проводив розвиваючі та освітні програми, квести, спектаклі, творчі майстер-класи, дискотеки, концерти. І в майбутньому ми стали проводити фестивалі «Гармонія сердець» і «Гармонія краси».

волонтерська група AngelS

Коли я тільки починав займатися волонтерством, я працював на заводі «Іскра». Тоді я ще не думав, що волонтерство захопить мене повністю. А потім так сталося, що моє хобі стало і основною роботою. Зараз я працюю менеджером з роботи з волонтерами в благодійному фонді «Карітас Запоріжжя».

У мене волонтерство 24/7 – що до, що після роботи.

А оскільки у мене вже великий досвід, останні два роки я проводжу «Школу волонтерів» – вже більше 300 людей ми навчили. Хтось уже волонтерить зі мною, хтось у різних закладах. А в минулому році ми провели ще й онлайн-школу для жителів Запорізької області.

волонтерська група AngelS

  1. Як виглядає ваш робочий день?

Ми з волонтерами готуємо проєкти: збираємося, проводимо мозковий штурм. Намагаємося зрозуміти, що краще для дітей зробити саме на цей момент, що їм потрібно, що цікаво. Обираємо тематику, а далі близько місяця готуємося, створюємо реквізит, шукаємо партнерів і спонсорів, які допоможуть з матеріалами або транспортуванням.

Раніше (до карантину, – ред.) ми з волонтерами готували програму, а далі два-три місяці гастролювали і показували програму дітям з інтернатів.

А щоб організувати фестивалі, ми спочатку їздимо дитбудинками та інтернатами, проводимо кастинги, відбираємо дітей. А потім закріплюємо за кожною дитиною по два волонтери, які допомагають підготуватися до виступу: разом створюють номер, костюм. Також ми проводимо тематичні фотосесії та комунікаційні заходи, щоби познайомити та об′єднати дітей.

  1. Що у вашій роботі найважче: викликає розчарування, роздратування чи зневіру? Чи думали колись перестати цим займатися?

Найскладніше було на початку, коли я тільки почав займатися волонтерською діяльністю. Я хотів співпрацювати з різними закладами по всій області. Але там, де мене не знали, керівництво дитбудинків дуже важко йшло на контакт. Але зараз про нашу волонтерську групу «Angels» знають усі. Деколи навіть після публікацій в соцмережах про візит до одного закладу, мені часто телефонують директори інших закладів і питають, коли ми й до них приїдемо. Такі ревнощі. Але ми намагаємося їздити до всіх, нікого не забувати. До карантину ми виїжджали раз на тиждень, але зараз з цим складніше. Ми все переводимо в онлайн. Наприклад, до Дня Святого Миколая робили телевізійний Марафон добра – щоб усі діти в інтернатах області могли увімкнути телеканал, подивитися концерт і отримати емоції та святковий настрій.

Також на початку важко було залучати зірок до наших фестивалів: питали, хто ми, політичні чи релігійні. Але зараз нас уже багато хто знає в сфері шоу-бізнесу, тому відгукуються та за можливості відвідують дитбудинки.

волонтерська група AngelS і ТНМК

Два роки тому у мене було вигорання. Тоді ми дуже інтенсивно гастролювали, і мені довелося на півроку зробити паузу.

Я думав, що вже не зможу повернутися в цю сферу…

Але за півроку зрозумів, що мені цього не вистачає,

що хочу знову їздити в інтернати.

І після цього почали з новою енергією проводити квести, фестивалі та конкурси краси. Зараз за час карантину вже теж достатньо відпочили, і чекаємо, коли знову зможемо гастролювати.

  1. Що вас надихає і дозволяє працювати далі? Чим ви пишаєтеся?

Мене надихає щастя дітей. Їхні посмішки і очі. Нещодавно здив вітати дітей як Святий Миколай, і було дуже приємно дивитися, як малеча вірить у цю казку: вони звертаються до Святого Миколая і вірять у диво.

волонтерська група AngelS

А ще надихає те, що за дев′ять років нашої волонтерської діяльності було 12 щасливих історій – після участі в проєктах «Гармонія сердець» або «Гармонія краси» дитину брали в сім′ю. І я дуже радію, що наш проєкт не лише дає поштовх і нові можливості, але й допомагає втілити головну мрію.

  1. Якби вашу новорічну промову транслювали на головних каналах країни, що б ви сказали?

Оскільки я працюю з дітьми та живу в цій атмосфері, то хотів би всім побажати подовше вірити в новорічну казку, у те диво, в яке ми вірили з дитинства. 

Щоб усі негаразди і сірість, яка є у дорослому житті, пішла. Бажаю, щоб до кожного та кожної прийшов Святий Миколай, Дід Мороз чи Санта Клаус і приніс якесь диво, щастя, можливість повірити в мрію. Адже коли ми мріємо, коли ми віримо – ми стаємо маленькими дітьми. І ця безтурботність і радість гріє душу. 

волонтерська група AngelS

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я