У рубриці «Як виглядає благодійність у Запоріжжі» ми знайомимо вас з відомими волонтерами та працівниками громадських організацій міста. Кожному та кожній з них ми ставимо п′ять однакових запитань про те, чим вони займаються і чому це важливо.

Сьогодні спілкуємося з зооволонтеркою Олесею Кулик.

  1. Коли і чому ви почали працювати в благодійності? Це основна робота чи безоплатне додаткове навантаження?

Для мене благодійність, а саме допомога тваринам і птахам – це моє життя. Інші види діяльності – це бажання поліпшити ситуацію у моєму місті та краіні, наскільки в мене є сил. Це не робота: я працюю копірайтером, з дитинства дуже люблю писати, тому рада, що є люди, які це цінують. 

  1. Як виглядає ваш робочий день?

Роботою можу займатися в будь-якому місці, де є інтернет. Це дуже зручно для мене, особливо, коли, наприклад, є тварини у тяжкому стані – я з ними на крапельницях і можу водночас писати. 

Стосовно волонтерської діяльності, у мене немає чіткого плану на день, оскільки досить часто щось стається раптово і наразі, у цю секунду-хвилину потрібно зібрати необхідні речі і вирушити за декілька десятків кілометрів (або навіть сотень) і робити, що потрібно. З прикладів – це діставання з будинків кажанів, до декількох сотень за раз, відлов диких тварин, або термінові поїздки до ветеринарної клініки, бо комусь із підопічних стало зле. 

Але є бажаний план::

  •  кава з котиками;
  •  годування тварин, що живуть вдома;
  •  тварини з особливостями здоров‘я (без подробиць, хто знає, що таке мати лежачих, зрозуміє);
  •  вранішні пости-звіти про діяльність;
  •  ветеринарна клініка із запланованими справами: аналізи, огляди тварин, контроль їхнього стану здоровя, вакцинування, тощо;
  •  варю каші, роблю мішанки для різних птахів, тварин;
  •  регулярні уколи і медпроцедури особливим тваринам або просто тваринам на лікуванні;
  •  прання, від 6 до 10 разів на добу, тому що ми сортуємо сміття і відмовилися від одноразових пелюшок;
  •  кварцування кімнат і аксесуарів для тварин і людей (так, у зооволонтерів карантин викликав менше супротиву, бо багато хто з нас його завжди дотримується заради здоровя тварин);
  •  миття підлоги у кімнатах, бо там бігають, окрім десятків здорових лапок, ще й тварини з деменцією, які потребують окремого миття;
  •  годування тварин-птахів за розкладом;
  •  прибирання на подвір′ї або у вольєрах (дозволяю собі радість вибору щодня!);
  •  вигул собак, огляд;
  •  взимку це огляд-напування-годування-укладання спатки кажанів;
  •  за необхідності прийом птахів, диких тварин і кажанів (у Зграї немає прийому собак і котів, бо ми поважаємо себе, оточуючих і тварин, яким ми спасли життя, і даємо їм вдосталь місця, ветеринарних послуг і необхідного);
  •  планування. Як щоденних справ, бо від багатозадачності іноді болить голова і хочеться вийти куди небудь далеко :), так і важливих подій. Планування відвідання ветеринара. Планування обробок тварин, тощо. Для мене це багато часу;
  •  навчання. Вчусь я  і навчаю волонтерів або дітей з дорослими;
  •  зміна лотків котиків, щоденно;
  •  кожні 4 години віджимання сечі (вибачте, кому неприємно читати) декількох котенят: вони живуть у нас, бо їх принесли в клініку «приспати» (чесно сказати «вбити» ніхто не хоче);
  •  5 разів на день обробка очей сліпому котенятці, якого також принесли приспати. Він був домашнім;
  •  Огляд тварин з тяжкою стадією онкологіі, обробка ран і метастаз;
  •  творчі задачі (фотосессіі, відео з випусків або фото з нових будинків);
  •  від 10 до 100 повідомлень, дзвінків щодо тварин або птахів, кожному потрібно розповісти інформацію, яким чином можна допомогти тваринам і людям;
  •  адмінування групи з допомоги безпритульним тваринам;
  •  організаційні питання – хто, де, коли, як зустрітись, як при цьому бути вдома, тощо;
  •  погладити кожного собаку;
  •  Головне – зупинятися інколи і пам‘ятати, чому, для чого і для кого я це роблю. Допомагає 🙂 Я егоістка і люблю їх любити, і пам‘ятаю, що це мій вибір. 

Це розклад зимовий, влітку те ж саме плюс органічне безсоння, безкінечне годування малечі – їжаки, лисенята, пташенята всіх видів.

Олеся Кулик

  1. Що у вашій роботі найважче: викликає розчарування, роздратування чи зневіру? Чи думали колись перестати цим займатися?

Перегорання волонтера – це дуже страшно і дуже складно. Оскільки я здебільшого спілкуюся і захоплююсь фанатами своєї справи, і досить довго займаюся волонтерською діяльністю, на жаль, я бачила вигорання волонтерів не раз, і наразі декілька близьких мені людей йдуть до цього. Найгірше, що може статися – це не те, що знають люди за рамками будь якої волонтерської діяльності: нещодавно пішла з життя одна із найкращих волонтерок у моєму житті. Вона не змогла витримати навантаження. 

Я знаю свій організм, і коли він починає давати збій, це значить – наразі вдосталь і потрібно поберегти себе і відпустити частину задач. (Повністю неможливо бо ти живеш із тваринами: вони хочуть їсти, навіть якщо ти робиш вигляд, що помер). Наприклад, зараз я на лікарняному з черепно мозковою травмою і близькі друзі сміються, що аби мене зупинити, інколи потрібно бити по голові 🙂 

Олеся Кулик Олеся Кулик

Що робить мені боляче. 

– ставлення людей до волонтерства. 70% людей вважають, що волонтери – це люди, які отримують зарплатню від держави і повинні робити те, що хочуть інші;

– Неповага до рамок спілкування;

– Споживацьке ставлення;

– Агресивна зооволонтеська діяльність;

– Плітки, домисли і навіть мінісеріали з пліток;

– Неповага до цінності часу волонтера (як і будь-якої людини);

– Смерть підопічних. Це ранить найсильніше;

– Коли твоя помилка коштує життя;

– Коли ти відчуваєш, що робиш недостатньо;

– Поїздки до дитячих будинків і реабілітаційних центрів, але поки це болить – я це відчуваю та буду їздити. 

– Люди, які ставляться до мене, як до якоїсь зірки. І люди, які намагаються рятувати тварин, при цьому не маючи для цього фізичних і психічних ресурсів – від цього їхні підопічні страждають, а іноді навіть помирають.

Думки покинути волонтерство бувають, і я навчилась казати «ні», тому вмію собі допомогти сама. Також – змінюю діяльність. Наприклад, раніше були тільки коти-собаки, зараз їх все менше, тому що я не маю більше стільки ресурсів. 

  1. Що вас надихає і дозволяє працювати далі? Чим ви пишаєтеся?

Обожнюю природу і, якщо є можливість хоча б 10 хвилин там побути – використовую, але це буває дуже рідко. 

Люди. Різних професій і діяльності, можна бути з ними незнайомими, але тихенько обожнювати. 

Надає сил кожен політ пташки або кажана, якому ти допоміг. 

Посмішки людей, які отримали від тебе допомогу, особливо, якщо вдячність висловлюється з повагою до особистого простору. Діти на «Уроках Доброти», особливо у дитячих будинках і діти з інвалідністю – в осному це діти-космос. Вони і надихають, і руйнують мене, бо вони космічні і зоряні, але світ їх часто несправедливо сприймає протягом життя. Я щаслива, коли знаходжу зв‘язок з космічними людьми, хоча до того і після з ними складно було спілкуватися навіть реабілітологам. 

Олеся Кулик

Завдяки діяльності я знайшла дуже багато своїх людей, які рідні не за ДНК, а по душі, вони живут у різних частинах світу і не з усіма ми знайомі особисто, але я люблю цих людей. 

Відгуки на просвітницькі статті. Мене доводить до сліз, коли мої статті про ставлення до тварин і птахів вносять до підручники для навчання дітей. Мені приємно, коли на слова «коли ми годували хлібом птахів» дуже часто чую «Не можна! Ти що, не читав?».

Коли люди пишуть «Ми знайли мишку-котеня-цуцика і хочемо допомогти, підкажіть, як це правильно зробити». 

Коли бабуся з двома паличками просить стерилізувати її домашніх котиків, бо любить їх, хоч і не має змоги сплатити операцію. 

Коли ми після моєї статті домовляємось про стерилізацію більш як 10 тварин на місяць. 

Коли на мої заходи приходять люди цілими родинами, і не важливо, це випуск кажанів або суботник. 

Коли чую про бажання взяти тварину з моїх підопічних, щоб любити. 

Спілкування з близькими людьми. Найліпше, що може бути – це бути прийнятим ось так, повністю. 

Загалом – за 14 років діяльності в нашій краіні я бачу надзвичайно багато кроків до поваги до тварин, поширення любові та відповідальності. Це одна із заслуг волонтерів. 

Олеся Кулик - годування птахів

  1. Якби вашу новорічну промову транслювали на головних каналах країни, що б ви сказали?

Поважайте себе та оточуючих. Як людей, так і інших жителів планети. 

Віддавате з повагою – приймайте з подякою. 

Народжуйте дітей від любові, з любов‘ю і заради любові.

Виховуйте дітей своїм прикладом і пам‘ятайте, що кожна людина-  це особистість. 

Цінуйте рідних. 

Цінуйте життя як найбільший дар небес і проживіть життя гідно.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я