Перший сезон подкасту “Неначасі” був присвячений ЛГБТ, і ми отримали сотні відгуків, коментарів і запитань у соцмережах. Саме тому останній випуск і цей блог ми вирішили присвятити відповідям на найпопулярніші з них.

За останні три місяці довелося видалити десятки коментарів з образами, погрозами та закликами до насильства. Те, що вони були, лише доводить, що гомофобія є – і це небезпечно. Проте, решта коментарів містила саме стереотипи щодо ЛГБТ-спільноти: що гомосексуальність “збочення”, акції – це пропаганда, а союзники ЛГБТ – проплачені (тут було багато варіантів, ким).

Чому стереотипи? Давайте розбиратися.

1

коменти

Люди не обирають свою сексуальну орієнтацію – вона з’являється у дитини під час другого триместру вагітності матері. Саме тому її не можна набути через пропаганду так само, як не можна змінити колір очей, подивившись на Марш зелено/каро/блакитнооких. І саме тому ще в 1992 році Всісвітня організація охорони здоров’я вилучила “гомосексуальність” із переліку хвороб і визнала одним із варіантів норми.

Якщо ви та ваші діти гетеросексуальні, то жоден КиївПрайд не вплине ні на вашу орієнтацію, ні на орієнтацію дітей. Якщо хтось нібито після перегляду сюжету про ЛГБТ “зацікавився” чи “вирішив спробувати” одностатеві стосунки, це означає тільки те, що людина і так була не дуже гетеросексуальною.

З рештою, сексуальна орієнтація – це не лише про секс. Це про те, хто нас приваблює, в кого ми можемо закохатися.

А хіба може людина обирати, в кого їй закохатися?

2

коменти

Окей, з тим, що сексуальна орієнтація – це про романтичний потяг також, ми вже сказали. Тепер хочемо поговорити про протиріччя.

Ми отримали багато коментарів про те, що “особисте життя не треба демонструвати”. Але подивимося на гетеросексуальні пари – вони щодня демонструють особисте життя. Ходять за руку, обіймаються, постять спільні фото в соцмережах, розповідають іншим про побачення та сімейні історії… Зрештою, одружуються, запрошують гостей на весілля та змінюють сімейний статус в документах і соцмережах. Це про те, що не обов’язково привселюдно займатися сексом у публічному місці чи кричати на перехрестях – достатньо просто жити звичним для багатьох життям.

На що перетвориться ваше життя, якщо всі свої сили

ви витрачатимете на те, щоб приховати себе,

свої потреби та особисте життя?

Чи готові ви це робити, якщо якась умовна більшість скаже, що “не хоче ЦЕ бачити”?

Питання про “паради” (правильно “прайди”) і “громадянські права” пов’язані напряму, оскільки мета цих акцій є правозахисною. ЛГБТ-люди виходять на прайди, аби показати що вони є, щоб стати видимими і заявити про те, що їм як громадянам потрібно від держави. Вони спрачують податки так само, як і гетеросексуальні люди, проте не мають багатьох прав.

права людини

Крім того, ЛГБТ-люди часто стикаються з порушенням базових прав громадян України. Наприклад, права на безпеку: щодня комусь приходять листи з погрозами, когось переслідують або й піддають фізичному насильству. Детальніше ми писали в одному з попередніх матеріалів: “Про шантаж, відмови в донорстві та працевлаштуванні: як параюристи захищають права ЛГБТ”.

3

коменти

Щодо коментарів на кшталт тих, що зображені вище. По-перше, не зовсім зрозуміло, кому вони адресовані. Ми погоджуємося, що потрібно відкривати соціальні центри та притулки, проте це завдання влади. А громадяни можуть заявляти про ці потреби: писати листи, створювати петиції, влаштовувати акції та прайди. Наприклад, нещодавно “Неначасі” стали співорганізаторами акції за створення спеціалізованого притулку для постраждалих від домашнього насильства.

Тобто ці проблеми є, ми розділяємо думку про те, що їх необхідно вирішувати  – але це робить не фейсбук, не ЗМІ, і тим паче не інші громадяни, які й так позбавлені прав.

Якщо ви вирішите влаштувати акцію за створення спеціалізованого притулку або центру реабілітації/ресоціалізації, пишіть нам на електронну адресу nenachasi.in.ua@gmail.com або в соціальних мережах – ми допоможемо поширити інформацію.

По-друге, існує багато організацій, які опукуються і цими проблемами також. Деякі з них уже є в нашій базі. Те, що в якомусь тексті ми пишемо про ЛГБТ або про іншу дискриміновану групу, не означає, що іншими темами ніхто не займається. Неможливо вписати всі проблеми суспільства в один текст. Навіть якщо ми напишемо статтю про “гея, який побудував притулок для дітей-безхатченків з інвалідністю, які постраждали від домашнього насильства або внаслідок війни на Донбасі”, обов’язково хтось у коментарях скаже, що краще б ми написали про притулок для собак. І ми ж напишемо – але в іншому тексті 🙂

4

коменти

З приводу “вигідно”. Насправді робота з соціальними темами (не лише ЛГБТ, але й людей з інвалідністю чи постраждалих від домашнього насильства, наприклад) – це важко, довго і не надто прибутково. ЗМІ отримують прибуток різними способами завдяки переглядам: наприклад, продають рекламу або пишуть грантові заявки. А як показує практика, найбільше переглядів набирають не довгі тексти про чиїсь права, а умовні комуналка, котики та кримінал.

Мало хто з тих, хто залишає коментарі в соцмережах насправді переходять за посиланням і читають текст або слухають подкаст. Частіше за все люди просто залишають свою думку і далі гортають стрічку.

І журналісти та журналістки, які займаються соціальними темами насправді отримують більше образ і погроз, ніж “вигоди”. Це морально дорого.

Стосовно “замовлення”. Сайт “Неначасі” було створено за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні в партнерстві з благодійним фондом “Гендер Зед”.  При цьому жодного (!) разу ми не узгоджували теми та не отримували якісь вказівки та “методички”. Навіть в описі умов партнерства прописано, що “Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США”. Завдяки цьому грантовому проєкту у Запоріжжі вдалося створити медіа, яке допомагає не лише ЛГБТ, але і людям з інвалідністю, національним меншинам, екоактивістам і іншим людям.

Ми пишемо про це, тому що від самого початку поставили за місію “Повернути цінність життю людини”. І ніколи та ні за які гроші не опублікуємо того, що цій місії не відповідає.

Буває, що люди в коментарях скаржаться на те, що їм показало рекламу нашого тексту. Або на те, що “це все проплачено, тому що мені показало рекламу”. Пояснюємо, чому так відбувається. “Неначасі”, як і іншим ЗМІ, необхідно замовляти рекламу в соцмережах, аби тексти побачило більше людей. Це означає лише те, що ми заплатили фейсбуку або інстаграму, щоб він показував пост тим, хто на нас не підписаний. Це не має жодного відношення до тексту.

Якщо ви не розумієте, чому вам показало нашу рекламу. Для просування в соцмережах потрібно зазначати інтереси аудиторії, якій ми хочему цю рекламу показати. Тому якщо у вашій стрічці з’явився рекламний пост на тему ЛГБТ, значить соцмережа вважає, що вам це цікаво – можливо, ви часто коментуєте цю тему. Відповідно, написавши нам під постом про ЛГБТ коментар “Чому ви показуєте мені цю рекламу?”, ви лише підтверджуєте думку соцмережі про вас. Продуктивніше буде поставити це питання соцмережі – для цього над кожним постом є однойменна кнопка. Система пояснить вам, чому це відбувається, і запропонує відредагувати свій “список інтересів”. Детальніше, як це зробити, можна почитати ТУТ.

5

коменти

Ми отримуємо багато підтримки: хтось пише в коментарі, хтось – в особисті повідомлення. Це дуже цінно та надихає! “Неначасі” вдячні кожному та кожній, хто знаходить у собі сили вступати в дискусії, розповідати про свій досвід життя та дискримінації.

А ще ми вдячні всім, хто з повагою ставиться навіть до опонентів (навіть якщо опоненти – це ми 🙂 ).

Адже повага – це найбільше, що можна дати

незнайомцю в коментарях. 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Введіть свій коментар!
Введіть своє ім'я